RSS

Конституційний суд України раніше вже зробив висновок щодо підписаної Порошенком партійної диктатури. Документ

марта 25, 2016

lost-demokracy

Група народних депутатів вирішила довести неконституційність чистки партійних списків, яку запроваджено змінами до виборчого законодавства, схваленими місяць тому. На їхню думку, виключення з переліку кандидатів після голосування та оголошення результатів виборів спотворює волевиявлення громадян.

 

Власне, на невідповідності Конституції нового порядку очищення партійних списків наголошувалося й під час ухвалення змін, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

 

Невипадково цей документ одразу охрестили «законом про партійну диктатуру». Та, схоже, партійному керівництву дуже хотілося отримати вагомий інструмент як для усунення неугодних претендентів на мандат, так і для поповнення партійної каси. Адже в такий спосіб можна навіть влаштовувати негласні аукціони на парламентське крісло після утворення вакансії.

 

На думку авторів подання, завдяки ч.3 ст.105 та ч.9 ст.61 закону «Про вибори народних депутатів України» з’їзд партії фактично перебирає на себе повноваження народу, змінює рішення, прийняте виборцями, та результати виборів. Неконституційним є й положення, що поширює дію нововведення на партійні списки, сформовані для участі в позачергових виборах 2014 року.

 

Прикметно, що аналогічне питання Суд вирішував ще у 1998 році, коли з’явилося поняття «змішана система виборів». Тоді КС висловив позицію, що загальна кількість мандатів, отриманих за результатами парламентських виборів, належить не партії чи блоку, а саме переліку кандидатів, яких вони висунули. А участь партійних органів завершується на стадії затвердження цих
списків.

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин одинадцятої та тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про тлумачення Закону України «Про вибори народних депутатів України»)
м. Київ Справа № 13/1071-98
25 березня 1998 року № 1-22/98
№ 3-рп/98
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Тимченка Івана Артемовича — головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича — суддя-доповідач,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мартиненка Петра Федоровича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
Яценка Станіслава Сергійовича,
керуючись статтею 150 Конституції України, пунктом 4 статті 13, статтями 41, 63, 65, 66 Закону України «Про Конституційний Суд України», розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин одинадцятої та тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 року N 541/97-ВР із змінами, внесеними Законом України “Про внесення зміни до статті 34 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 11 грудня 1997 року, Законом України “Про внесення зміни до статті 39 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 25 грудня 1997 року, Законом України “Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 30 грудня 1997 року, Законом України “Про внесення зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 3 березня 1998 року.

 

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41 Закону України «Про Конституційний Суд України» стало конституційне подання Центральної виборчої комісії від 10 березня 1998 року.

 

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону України «Про Конституційний Суд України» є практична необхідність в офіційній інтерпретації положень статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» з питань встановлення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.
Враховуючи те, що проведення виборів народних депутатів України призначено на 29 березня 1998 року, Конституційний Суд
України відповідно до статті 57 Закону України «Про Конституційний Суд України» визнав невідкладним провадження за цим поданням.

 

Заслухавши суддю-доповідача Євграфова Павла Борисовича і дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:

 

1. У конституційному поданні Центральної виборчої комісії зазначається, що застосування частини одинадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» може зумовити ситуацію, коли обрання 225 народних депутатів України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі стане неможливим. При цьому суб’єкт права на конституційне подання посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року N 1-рп/98 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України», яким визнано неконституційним положення «в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних виборчих округах» частини одинадцятої статті 42 Закону, і яке до прийняття зазначеного Рішення повинно було враховуватися при встановленні результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

 

Виходячи з наведеного Центральна виборча комісія звернулася до Конституційного Суду України з проханням дати офіційне тлумачення положень частин одинадцятої та тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України», зокрема, в частині розподілу мандатів народного депутата України у списку кандидатів у народні депутати України від політичної партії, виборчого блоку партій за результатами виборів у багатомандатному загальнодержавному та одномандатних виборчих округах.

 

2. У Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року одночасно з визнанням окремих положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), в тому числі положення частини одинадцятої статті 42, покладено обов’язки щодо забезпечення виконання цього Рішення на Верховну Раду України і Центральну виборчу комісію відповідно до їх повноважень (пункт 11 Рішення).
Однак Центральна виборча комісія, не чекаючи прийняття Верховною Радою України відповідних рішень, у тому числі законодавчого характеру, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року, звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення того положення частини одинадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України», яке залишилось після визнання неконституційним речення: «в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних виборчих округах». В конституційному поданні це мотивується тим, що «порядок розподілу мандатів у разі обрання народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі кандидата, який одночасно балотувався у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі і має право на отримання мандата в порядку черговості у списку політичної партії, виборчого блоку партій за результатами виборів» після Рішення Конституційного Суду України залишився невизначеним.

 

Заповнення прогалин у законах, окремі положення яких Конституційним Судом України визнані неконституційними, не належить до його повноважень. Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Виходячи з цього і відповідно до частини другої статті 19
Конституції України вирішення зазначених питань є прерогативою органу законодавчої влади — Верховної Ради України.

 

З прийняттям Закону України “Про внесення зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 3 березня 1998 року (набув чинності 19 березня 1998 року — з дня його офіційного опублікування в газеті «Голос України»), яким, зокрема, було внесено зміни до частини першої статті 26 Закону, Верховна Рада України врегулювала питання щодо розподілу депутатських мандатів між кандидатами у народні депутати України від політичної партії, виборчого блоку партій «в порядку їх черговості у списку». Тому необхідність в офіційному тлумаченні положення частини одинадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» відпала.

 

3. Положення частини тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України», за яким результати виборів у багатомандатному загальнодержавному окрузі визначаються як «кількість мандатів, отриманих політичними партіями, виборчими блоками партій», необхідно з’ясувати в контексті змісту частини першої статті 76 Конституції України, а також статті 1, частин п’ятої та шостої статті 42, статті 49 зазначеного Закону.

 

Відповідно до частини першої статті 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України» з 450 народних депутатів України 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у народні депутати України від політичних
партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

 

Таким чином, результати виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі мають визначатися як кількість мандатів, отриманих кандидатами у народні депутати України, включеними до списків від політичних партій, виборчих блоків партій. Як випливає із змісту частин п’ятої та шостої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України», депутатські мандати між цими списками розподіляються пропорційно кількості отриманих ними голосів виборців.

 

Разом з тим аналіз положень статті 42 (встановлення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі) та статті 49 (порядок заміни депутатів, які вибули) зазначеного Закону, дає підстави для висновку про те, що кількість мандатів, отриманих кандидатами у народні депутати України в порядку їх черговості у списку від політичної партії, виборчого блоку партій, має бути незмінною до наступних — чергових або позачергових виборів до Верховної Ради України.

 

На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 63, 70, 95 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України
в и р і ш и в:

 

1. Положення частини тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» треба розуміти так, що результатами виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі є кількість мандатів, отриманих кандидатами у народні депутати України, включеними до списків від політичних партій, виборчих блоків партій. Депутатські мандати між цими
списками розподіляються пропорційно кількості отриманих ними голосів виборців.
Кількість мандатів, отриманих кандидатами у народні депутати України в порядку їх черговості у списку від політичної партії, виборчого блоку партій, є незмінною до наступних — чергових або позачергових виборів до Верховної Ради України.

 

2. Рішення Конституційного Суду України набуває чинності з дня його офіційного оприлюднення.

 

3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

 

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.

 

700 переглядів

Комментариев нет

No comments yet.

RSS feed for comments on this post.

Sorry, the comment form is closed at this time.

ТАКОЖ ПО ТЕМІ

ОСТАННІ РОЗСЛІДУВАННЯ


БанкИск - Сообщество обманутых банками клиентов
Украина онлайн статистика Спротив. Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям