Чому брехун з РНБО Андрій Лисенко має зникнути з інформаційного простору? Розслідування
января 24, 2015
– Привіт. Пам’ятаєш?
— Та звичайно. Як ви?
— У нас чотири вбитих та 9 полонених.
Такі дзвінки вбивають морально.
Зателефонував знайомий військовий. Два тижні тому бачилися. Пили чай. У Красному Партизані. Це та «сіра зона», яку «терористи не захоплювали». Офіційно.
Реальність інакша.
По-перше, є плутанина.
Красний Партизан, який на картах малювали Громадське та УП, це не той населений пункт, де ми втратили хлопців та позиції.
Коли два тижні тому ми за навігатором їхали зі Слов’янська у Красний Партизан, то теж заїхали у це селище. Воно настільки мале, що ми його проскочили за хвилину. Там дійсно ніяких блок-постів та військових не було.
Місцеві розповіли, що український блокпост знаходиться далі в напрямку Горлівки. І пояснили, де потрібний нам Красний Партизан.
На карті червоним обведений «хибний» Красний Партизан.
«Справжній», де ми зазнали втрат, знаходиться через дорогу від Верхньоторецького. Червоним колом на карті я виділив місце розташування українського блокпосту на перехресті дороги Горлівка-Ясинувата-Донецьк. Цей блокпост стояв там кілька місяців. Уже його немає. Ми дуже не полюбляємо дивитися та показувати російсько-терористичне відео. Але цього разу воно потрібне. Аби довести брехню окремих речників у Києві. Заради пам’яті загиблих. Ось російсько-терористичне відео з захопленого блокпосту. Якщо вам складно сприймати кадри з загиблими українцями, то будь ласка, не дивіться!
На відео видно, як терористи з батальйону «Восток» вільно пересуваються територією. Якби вони були там 9 січня, коли приїжджала наша знімальна група, то чи повернулися б ми додому? Відповідь очевидна. Це одне з підтверджень, що ми втратили позицію у Красному Партизані.
Варто пояснити, чому свого часу я вирішив поїхати на цей блокпост.
Ще у грудні я побачив фото в соцмережах з Красного Партизану. На ньому – водонапірна вежа з трьома прапорами: ДНР, РФ та України. Окрім цього на російському телебаченні вийшов сюжет, як особа з мікрофоном російського каналу вільно спілкується з українськими військовими на цьому блокпосту.
WTF!!!!
Думав я. От і поїхали розбиратися на місці.
Виявилося, що український прапор вивісили місцеві сепаратисти. На своїй території. Вона починалася як раз через дорогу від Верхньоторецького.
9 січня 2015 року місце російського триколора вже займав прапор казачків.
Сьогодні вже немає і синьо-жовтого.
Але навіть після цих кадрів з російсько-терористичного відео у мене були сумніви, чи дійсно це знімають розбитий український блокпост у Червоному Партизані.
Сумніви зникли, коли на відео виродки зайшли всередину будинку, де розташовувалися наші військові. Я там теж був. Побачив знайомі малюнки.
Є в мене кілька традицій з відряджень у зону АТО. Одна з них – фотографувати малюнки, які діти передають українським військовим.
Цього разу було сумно бачити ці малюнки знову. Тепер вони – трофеї…
Коли 2 тижні тому я був на цьому блокпосту, то порівняв ситуацію із 32-им блокпостом. Цей «краснопартизанский» теж стояв на перехресті, і від нього також відходила одна «українська дорога» (на карті позначив синьою лінією) та три – «терористичні» (на карті позначені чорними лініями). Озброєння у наших хлопців було не краще, ніж на 32-му. У разі атаки з трьох сторін шансів у них не було. Нажаль. Цей блокпост був важливим для нас. Він перекривав прямий шлях з Донецька на Горлівку. Об’їжджати його – це додаткові десятки кілометрів. Ось так. У цій історії є дві брехні. Перша – з російсько-терористичного відео. Особа з мікрофоном у руці щонайменше двічі маніпулює. Називає чотирьох українських військових бійцями Правого сектору (хоча сєпари добре знають, що це 20 батальйон), і каже, що з цих позицій українці обстрілювали Ясинувату (при тому, що найпотужніше озброєння наших на блокпосту – БМП). До цієї брехні ми якось вже звикли. Але коли речники-полковники відверто брешуть! «Населений пункт Червоний Партизан знаходився у так званій „сірій зоні“, яка не належала ані бойовикам, ані там не було українських позицій. Бойовики, зайшовши туди і виставивши свій прапорець, оголосили, що вони взяли нову територію. Насправді, вона була нічиєю і зараз залишається нічиєю», – наголосив Лисенко. Може загиблі 4 українці у Красному Партизані також були «нічиїми»? НІЧИЇМИ???!!! Після цього Лисенко має зникнути з інформаційного простору. У «сірій зоні» з’явилося чотири нові вакансії. Добровольці потрібні… І ще. Знайомий, з яким спілкувався телефоном, каже, що керівництво намагається приховати інформацію про полонених. Навіть від близьких. Це не те, на що сподівається кожен воїн… Олексій Братущак, журналіст, Національне бюро розслідувань України
