Мовчання ягнят
июня 22, 2009
Сваритися з нардепом-БЮТівцем Віктором Лозінським у його вотчині – Голованівському районі – шкідливо для здоров`я.
Ще тиждень тому Віктора Лозінського в інформаційному просторі практично не було. Кілька блідих коментарів з приводу боротьби з корупцією (він якраз очолює відповідний підкомітет ВР), новинка про подарований автомобіль «швидкої» на офіційному сайті БЮТ, ще якісь незначні матеріали. І от тепер зірка Лозінського яскраво спалахнула. Правда, не вельми приємним для нього і БЮТ в цілому світлом: слуга народу виявився причетним до скандалу, під час якого загинула людина.
Трагедія сталася 16 червня. Під час сутички за участі Віктора Лозінського та двох його високопоставлених товаришів загинув мешканець Голованівського району. Це все, що у цій заплутаній історії можна стверджувати однозначно.
Хто, коли і як вбив Валерія Олійника?
Офіційно: версія прокуратури, озвучена прокурором Кіровоградської області Геннадієм Тюріним. Лозінський і компанія не вбивали, навпаки: навіть надавали першу медичну допомогу.
«Близько 20-ї години 16 червня Віктор Лозінський, начальник райвідділу УМВС Михайло Ковальський та прокурор району Євген Горбенко їхали в автомобілі «Нива-Шевроле» неподалік Голованівська польовою дорогою. На полі вони помітили чоловіка, який видався їм підозрілим. Вони зупинили авто і хотіли з`ясувати, що він робить на полі. У відповідь той почав стріляти з вогнепальної зброї. Начальник райвідділу викликав наряд міліції, а самі вони почали переслідувати незнайомця. Наздогнавши його, силоміць намагалися відібрати в нього пістолет, але він, завдавши ножових поранень переслідувачам, вирвався й утік. Проте погоня тривала. Вже коли прибула на місце озброєна група міліціонерів, вдалося відволікти увагу зловмисника і самому Михайлу Ковальському вдалося знешкодити Олійника. Під час сутички останній зазнав вогнепальних поранень від своєї зброї. Переслідувачі Олійника викликали швидку медичну допомогу, надали першу медичну допомогу самі, побачивши, що затриманий поранений. Прибувши, бригада швидкої надала допомогу, що пізніше засвідчили й головний лікар ЦРЛ, який прибув туди також, й фельдшер. Пораненого доправили до лікарні, де він і помер. У загиблого вилучено кухонний ніж та два пістолети: один нагадує перероблений стартовий, другий – пістолет системи наган».
За словами прокурора, на тілі померлого були ушкодження, в тому числі вогнепальні поранення.
Версія «близького друга Лозінського», яку опублікувала газета «Сегодня». У загиблого ніхто не стріляв, і взагалі він, можливо, помер від серцевої недостатності.
«Десь близько 6 години вечора, проїжджаючи на машині в напрямку села Грузьке, вони побачили в 50-80 метрах від дороги, яка йде по полю, людину. Він викликав підозру своєю неадекватною поведінкою – постійно оглядався, вів себе якось насторожено. <…> Міліціонери помітили, що він в крові. Ще раз повторюю – в нього ніхто з учасників затримання не стріляв. Можливо, кров була через те, що у нього була зламана нога… Відразу ж була викликана швидка допомога. Йому наклали шину, зробили укол і повезли в лікарню. Помер він вже там. Лікарі кажуть, що смерть могла настати у нього через перелом ноги, коли виникла жирова емболія (жир потрапив у кров), а як результат – серцева недостатність».
Версія Олександра Турчинова. Олійник сам напав на Лозінського і його товаришів. Причому з нардепом їхали не районні начальники, а обласні.
«Це той випадок, коли не знають, хто вкрав і не знають у кого вкрав. Все сталося зовсім не так, як це було подано в ЗМІ. Керівник прокуратури Кіровоградської області, керівник управління внутрішніх справ області і Лозінський їхали в машині, по якій невідомий почав стріляти з вогнепальної зброї. У свою чергу, ті, що їхали в машині, викликали спецназ, який спробував затримати невідомого, після чого він потрапив до лікарні, де помер».
Спроба версії від БЮТівця Володимира Яворівського. Нардеп не став фантазувати і просто переповів те, що йому по телефону розказав Лозінський.
«Зрозумійте, я не був там, тож не можу коментувати ці події. Скажу відверто, самого Віктора я знаю погано», – сказав Яворівський.
Зате, як виявилося, він знає майже все про загиблого: «За інформацією МВС, померлий, 1954 року народження, не мав постійного місця проживання, сім`ї, певний час ще при СРСР служив у внутрішніх військах. За характеристикою тодішнього його командира, був схильний до користолюбства й обману. Мав проблеми із законом (наїзд на пішохода), один із його однокласників відзначив у нього таку рису, як потяг до зброї».
У Голованівській центральній районній лікарні медики на правах анонімності стверджують, що до них привезли вже труп. У покійного були численні гематоми по всьому тілу, кілька зламаних кісток та прострелені наскрізь ноги. Зранку 17 червня труп Валерія Олійника ідентифікував колишній однокласник.
Історію ще більше заплутує той факт, що загиблого у рідному селі Красногірка не бачили і нічого про нього не чули у з 1972 року, коли він пішов в армію. Мати і сестра Валерія Олійника живуть у сусідньому районі. Зв`язатися з ними поки не вдалося.
Крім того, мають місце і часові розбіжності. За словами прокурора області, про інцидент йому повідомив його колега Горбенко близько 22:00. Водночас відомо, що з 20:00 до 23:00 компанія у складі нардепа Віктора Лозінського, прокурора Голованівського району Євгена Горбенка, начальника Голованівського РВ УМВС Михайла Ковальського, двох директорів місцевих сільгосппідприємств Сергія Соломонюка і Романа Гайдая, начальника охорони одного із сільгосппідприємств та двох невідомих чоловіків розважалася у чайній в селі Грузьке. Співрозмовник «Кіровоград.proUA.com», який попросив не називати його, був очевидцем того, як весела компанія замовляла спиртне, закуску та грала у більярд. Всі вони були одягнені у мисливську форму та мали при собі рушниці. А близько шостої вечора, до посиденьок у чайній, у тому ж Грузькому місцеві мешканці чули справжню канонаду – хтось стріляв у лісі.
«Хазяїн району»
Те, що у Голованівському районі нічого важливого не вирішується без участі Віктора Лозінського, знають усі місцеві. Але «на диктофон» говорять мало й неохоче: нікому не хочеться сваритися з впливовою людиною. До того ж існує дивна закономірність: з усіма, хто колись мав розбіжності з Лозінським, трапляються прикрі несподіванки.
Єдиний, хто погодився назватися і розказати про свій конфлікт із нардепом, – колишній голова райдержадміністрації Іван Кучер.
– Торік до мене звернулися люди з Грузького, щоб я взяв у них в оренду земельні паї, – розповів Кучер. – Я погодився. А далі почалося…
За словами Кучера, на паї претендував Сергій Соломонюк, товариш Лозінського. Нардеп «постарався», і 5 серпня Голованівський районний суд за участі прокурора Євгена Горбенка постановив провести огляд домоволодіння Кучера з метою пошуку нелегальної зброї. Наступного дня протягом майже трьох годин у домівці екс-голови РДА міліціонери перекинули все догори дном і конфіскували три зареєстрованих «стволи», не лишивши натомість жодного паперу про цю конфіскацію. Правда, згодом зброю повернули, однак що з нею робилося весь цей час – невідомо.
– У ніч з 12 на 13 серпня мені підпалили будинок, – повідомив також Кучер. – Я наче відчував, не поїхав до Києва тоді. Думаю, заночую ще один день вдома. Мені зателефонували сусіди, та я вже й не спав тоді – проснувся від того, що шифер «стріляє». Пожежка їхала півгодини, хоча від мене тут – хвилин п`ять. Але, що найголовніше, у подвір`ї знайшли коробку з сірниками і дві перчатки, одна з них сильно обгоріла. Сліди теж були – але ніхто цим не зайнявся. Слідчий, який вів цю справу, написав рапорт на ім`я начальника міліції: буцімто фотографії з місця пригоди безповоротно втрачені через те, що у процесі їх завантаження із фотоапарату на комп`ютер несподівано вимкнулося світло…
Офіційно місцем проживання Віктора Лозінського вважається Київ. Але у Голованівську нардеп буває значно частіше. У центрі селища знаходиться його будинок, а в урочищі Голоче – мисливські угіддя, де регулярно бувають місцеві і київські судді, міліціонери й прокурори. За деякими даними, саме за це і цінять Лозінського у БЮТ: маючи тісні зв`язки з представниками Феміди, йому вдається тихцем вирішувати дуже делікатні справи.
Урочище Голоче серед місцевих мешканців має погану славу. Подейкують, за тиждень перед загадковим убивством Олійника там знайшли вішальника, на тілі якого були численні тілесні ушкодження. А 2005 року під час вирубки лісу наткнулися на мертву жінку. Однак ці випадки у міліцейській хроніці не зафіксовані.
Цікаво, що державне мисливське господарство «Голоче» було внесене до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, Постановою ВР від 3 березня 1995 року. Однак у Законі України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 1999 року його вже не було. Квоти на відстріл диких тварин на 2009 – 2010 роки отримало ТОВ «Голованівське лісомисливське господарство». Водночас у природі існує й однойменне державне підприємство, яким раніше керував ще один товариш Лозінського Микола Животовський. Нині він – заступник голови Голованівської районної ради.
Жителі Голованівська і навколишніх сіл у ліс давно вже не ходять, навіть за грибами. Останнім часом стає небезпечно ходити і вулицями районного центру, що відчув на собі місцевий священик отець Василь. Він мав необережність публічно виступити проти заміни тризуба на серп і молот на пам`ятному знаку Голованівська. Достеменно невідомо, яким чином причетний до появи у центрі селища символів неіснуючої держави Лозінський, але нардеп зустрів отця Василя на вулиці і попередив: «Не лізь не у своє діло». Ще через кілька днів слуга народу повторив попередження, додавши задля кращого розуміння відбірні матюки.
Дискредитації Лозінський не боїться. Можливо, через те, що має відповідний досвід: 1988 року його звільнили з посади оперуповноваженого Смолінського селищного відділення міліції (Маловисківський район Кіровоградської області) якраз за дискредитацію органів внутрішніх справ. «Опера» обвинувачували у фальсифікації документів та погрозах. Колишні колеги Лозінського відмовляються говорити про цей випадок, але у неофіційних розмовах зауважують: «Щоб з міліції вигнали за дискредитацію – треба сильно постаратися».
Не надто остерігається нардеп і правосуддя. Маючи депутатську недоторканність і зв`язки у судах та правоохоронних органах, можна дозволити собі практично все що завгодно. Особливо ж, коли це не виходить за межі Голованівського району, де одного дня Лозінський катається в легковику з прокурором, а наступного – з начальником міліції. Іноді вони катаються втрьох, і тоді, як видно з наведеної на початку історії, гинуть люди…
Андрій Лисенко, “Кіровоград.proUA.com“
