Апокаліптичне. Не сон
июля 22, 2019
Ну що, сталося те що мало статися.
1) Ворожа пропаганда доволі успішно сформувала суспільний запит на усунення від влади «усіх старих політиків». Щоправда, залишаючи за дужками свою агентуру з «Окупаційної платформи». Бо «усіх цих» не означає «усіх тих». Росіяни послідовні у своїй стратегії, вони досягають мети усунення тих, хто організовував і чинив опір їхній експансії. Головний ресурс для них – час. Ну, і наша дурість, як же без неї: (
2) Електоральний тріумф «95 кварталу» (президенство Зеленського та абсолютна більшість «Слуги народу») – це лише перехідний етап, ще не капітуляція, але вже переговори про неї. Оскільки активна меншість українців ще не готова прийняти й змиритися з поразкою у російській війні, нам пропонують ерзац-варіант – мир ціною відмови від спротиву. І демілітаризація свідомості, тобто те саме психологічне роззброєння перед агресором, як було до війни.
3) Електоральна «зачистка» остаточно завершиться на дострокових місцевих виборах, особливо, у столиці і великих містах. Встановиться абсолютна влада президента Зеленського та його найближчого оточення над всією Україною. Без будь-якого балансу влади і системи стримувань і противаг, зате з уже проявленою схильністю до ефектних жестів і популізму як стилю правління і політичного режиму.
4) Самоназва (себе і партії) «Слуга народу» передбачає наявність пана. Уявний пан цього слуги – «народ», але це категорія метафізична. Будуть і цілком конкретні пани, котрі уособлюватимуть собою народ, говоритимуть від його імені. В основному, співатимуть хвалебні оди на адресу марнославного правителя і його соратників. Республіканське розуміння делегування влади не від пана до слуги (нерівність), а від довірителя до розпорядника (рівність) – відійде на маргінес.
5) Політичний товар, який Кремль продавав українцям через дистрибуцію Медведчука-Бойка (дешевий газ), тепер пропихатимуть президенту й уряду. Медведчук вже заявив, що «Окупаційна платформа» буде в опозиції, але ж він не відмовиться від тіньової влади й інформаційного впливу. Тому пропозиція дешевого газу, а отже, зниження тарифів на комунальні послуги дуже привабливо виглядатиме як для президента-популіста, так і для всього олігархату. Особливо у комбінації з «припиненням війни», хоч і на російських умовах. Охлос буде радий, причому подвійно. А у випадку відмови медіахолдинг Кремля в Україні обвалить рейтинг популярності нової влади, а «Газпром» серед зими прикрутить вентиль навіть на транзит.
6) Як нас вчили класики, влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Особливо молодих і недосвідчених, спраглих до слави і грошей носіїв «нових облич» (не всіх). Абсолютна влада «внутрішньої команди Зеленського» неминуче їх розбестить, причому вже зовсім скоро. І рейдерів-ентузіастів, що діятимуть від їхнього імені і за дорученням, не бракуватиме. Так що нечисельній українській буржуазії слід морально готуватися до повторення діяльності «молодих реформаторів» часів Януковича з характерним для них «віджимом бізнесів». Рейдерство прикриватиметься суспільним запитом на «покарання винних».
7) Уся ця сумна й дещо апокаліптична картина може й не «намалюватися» через внутрішні і зовнішні причини. Існує якась імовірність, що у фракції «Слуга народу» знайдеться критична маса людей, які «прозріватимуть» разом з народом і можуть зайняти у критичний момент таку позицію, щоб спільно з патріотичною опозицією зламати кремлівсько-олігархічний сценарій. Існує також і інший зовнішньополітичний фактор впливу на новообрану владу – західний. Він може проявитися через кадровий вплив – призначення на ключові політичні посади технократів, переговори з кредиторами тощо. Але як далеко умовний Захід готовий зайти у підтримці популістського режиму в Україні поки що не ясно. Як і те, яку лінію поведінки обере новообрана влада. Поки що зовнішня політика їх не дуже цікавить.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, Національне бюро розслідувань України
