Мобілізец? У Раві-Руській депутати не ходять у раду, щоб повістку не отримати
февраля 5, 2015
Мобілізація в Україні не відбулася. 60 відсотків чоловіків, які не з’явилися на Прикарпатті, — це ще небагато. У Раві-Руській є 8,5 тисяч населення і 2 тисячі військовозобов’язаних. Під час останньої хвилі мобілізації з близько 100 повісток було вручено лише шість. До того ж тим, хто є або інвалідом, або багатодітним батьком.
Від мобілізації ухиляються майже всі категорії громадян. З одним депутатом міської ради у нас ще в серпні була цікава ситуація. Військовообліковець ніяк не могла вручити йому повістки з військкомату – то слухавки не піднімав, то вдома не було, то двері не відчиняв. Зрештою, вирішили вручити повістку на засіданні сесії міської ради. І що думаєте? Депутат відмовився її брати. Пояснив, що він у відпустці за основним місцем роботи.
Після цього випадку чи то інші депутати бояться, аби і їм не довелося потрапити у таку «незручну» ситуацію, чи то ще якась причина, але провести засідання сесій ради з першого разу стало майже неможливо. Половина депутатів не з’являються, тому немає кворуму.
Чоловіки, аби не бути мобілізованим, ще від початку стали так званими «бігунками» — масово почали виїздити до Польщі, аби їм не вручили повісток за місцем проживання. Тепер, коли для виїзду і за кордон, і за межі району потрібна буде довідка з військкомату, чимало з них почали оформляти опікунство над своїми батьками.
Військовообліковці стали цапами-відбувайлами за мобілізацію. Мешканці міста їм не те що двері не відчиняють, а ще й телефонують у позаробочий час на мобільний, зустрічають у магазинах і заздалегідь зі словами погроз «попереджають», щоби до них навіть не приходили. Як наслідок, за останній рік у Раві-Руській звільнилося вже троє військовообліковців. І попри безробіття охочих зайняти їх місце майже немає.
Усе це чітко говорить – мобілізація не відбулася. Вона – провалилася. Вона була погано спланованою.
Одного лише патріотизму і бажання захищати свою землю тепер замало. Військовозобов’язані не хочуть воювати, бо своє життя оцінюють набагато дорожче, ніж його оцінює держава. Виплати, які пропонує держава, повинні бути щонайменше у 10 разів більшими. Натомість ми бачимо випадки, коли загиблих на війні такими не визнають — пишуть, що вони загинули від нещасних випадків, на полігонах.
Держава повинна чітко прописати, що отримають вони після повернення додому, що отримає їхня родина у випадку їхнього поранення чи загибелі. Повинна підписувати з мобілізованими так званий «мобілізаційний контракт». І найголовніше — неухильно його дотримуватися.
Українці ж самі розуміють, коли варто мобілізовуватися, і вони це роблять.
Ірина Верещук, міський голова м. Рава-Руська, офіцер запасу ЗСУ
