Сексуальне насильство як зброя: путінські терористи вдалися до нового виду тортур. Жахливі подробиці
июля 11, 2016
У зоні конфлікту на сході України російські окупанти та їх спільники з числа місцевих зрадників Батьківщини використовують сексуальне насильство як зброю, щоб посіяти паніку й налякати військовослужбовців та населення і задокументувати такі випадки дуже складно.
Про те, чому майже не вдається зафіксувати подібні злочини та покарати винних, розповідає «Радіо Свобода», повідомляє sprotiv.org.
За словами правозахисниці Юлії Красильникової з організації «Схід-SOS», рідко коли жертви сексуального насильства погоджуються відверто та відкрито говорити на таку делікатну тему.
Одним із винятків стала Аліса Коваленко, 26-річна документалістка, головна героїня вистави «Полон», прем’єра якої відбулася нещодавно у залі київського театру «Золоті Ворота». Під час спектаклю дівчина розповіла про події 2014 року, коли вона прямувала з українських позицій до Донецька і водій таксі здав її бойовикам на першому ж блокпосту. Після обшуку полонянку відвезли до Краматорська. Упродовж усіх п’яти днів, які дівчина пробула у полоні, її допитував і ґвалтував російський офіцер із позивним «Гром».
Як зазначила Красильникова, якщо жінки, жертви насильства, й погоджуються говорити на цю тему за умов строгої секретності, то чоловіки частіше замовчують про це.
«Соромно, неприємно, боляче згадувати, дуже бояться, що ця інформація вийде кудись назовні. Навіть, коли хочуть поділитися, розповідають це в строгій секретності. Тим більше, не хочуть передавати цю інформацію ні в міжнародні організації, ні в суди», — розповіла правозахисниця.
Окрім цього, на думку Красильникової, причиною, чому люди замовчують про тортури, яких зазнали у полоні, є відсутність правової, соціально-реабілітаційної підтримки та фінансової компенсації.
«У нас вважається, що нікого не покарають, не допоможуть і лікувати не будуть або до психолога не відправлять — взагалі ніякої мотивації немає про це говорити», — зазначила вона.
Як стверджують правозахисники, інформація про випадки сексуального насильства в зоні конфлікту вкрай обмежена — її складно перевірити. У жодному із задокументованих випадків не було судово-медичної експертизи, оскільки на територіях, де триває конфлікт, відсутнє верховенство права, а ресурси правоохоронних органів обмежені для таких розслідувань.
Загальна кількість людей, які зазнали сексуального насильства упродовж військового конфлікту на Донбасі, невідома. Інформаційну базу тільки зараз починають створювати волонтерські групи, які об’єдналися у правозахисну коаліцію «Справедливість заради миру на Донбасі», у співпраці з міжнародними гуманітарними місіями. Усю зібрану інформацію правозахисники планують надати Міжнародному кримінальному суду.
