Боец «Зверь», убивший российского снайпера на Донбассе, целует свой АК: «Моя игрушечка не подвела». Фото
марта 10, 2017
Украина должна знать своих защитников в лицо, считает журналист Андрей Цаплиенко. Именно он первым на своей странице в Facebook опубликовал фото украинского солдата-контрактника с позывным «Зверь», который 9 марта 2017 года ликвидировал снайпера-наемника рашистов. Об сообщает sprotiv.org.
Под фото героя Цаплиенко написал: «Спасибо, моя игрушечка, что не подвела», — позывной «Зверь» целует свой АК».
«Сегодня ночью у него был поединок с вражеским снайпером. «Зверь», обычный солдат-контрактник, оказался быстрее и точнее. И это спасло ему жизнь. Противник «Зверя», тридцатитрехлетний россиянин, не выжил, хотя украинские бойцы, забрав его вместе с документами с «ничьей земли», пытались оказать ему первую помощь. Жаль. В Гааге очень нужны свидетели», — написал журналист.
Для тех, кто считает, что лица наших воинов необходимо «замыливать», он объяснил свой поступок так:
«Этого парня, с разрешения руководства бригады и его самого, сегодня снимали четыре телеканала. Это наш герой. И, может, хватит уже прятать лица защитников Украины».
Корреспондент телеканала ICTV Nastka Fedchenko считает, что гибель российского наемника – это «досадное самоубийство». Об этом она написала на своей странице в Facebook.
«Це — «Звір». Він сьогодні завалив, пробачте, ліквідував російського снайпера з автомата Калашникова. Той підповз на відстань 15 метрів до наших. Даремно, правда, прикре самогубство.
У вбитого знайшли російський паспорт і військовий квиток самопроголошеної ДНР. Документи передали в СБУ.
Хоча росіяни в Гаазі, мабуть, скажуть, що і СВД, і паспорт із двоголовим орлом бідак знайшов у шахті.
А «Звір»… Йому 19, які він відзначив на фронті. Хлопець досі не може оговтатися від нічних подій, бо, коли витягав тіло снайпера, до ворога було дуже близько, і воїн дивився в очі смерті. Він хвалить усіх побратимів, каже, без них би не впорався. Автомат називає зайчиком і цілує його, так кумедно і зворушливо. У «Звіра» трусяться руки, а очі шалені: у них і гордість, і здивування, і страх.
У свої 19 він — воїн, хоча за віком ще по суті дитина. Він бачив стільки, скільки дехто не побачить за все життя. Не побачить завдяки таким, як цей хлопець.
Країна має знати героїв», — пише Nastka Fedchenko.
