Коли руйнується дипльоматична служба, то втрачається повага. До держави
июня 29, 2019
Якщо хтось думає, що робота дипльоматом – чорна ікра ложками, той глибоко помиляється. Звісно, ікра й оковитка на прийняттях подаються, але дипльоматична служба – то не брила з вудкою на тихесенькому ставку.
«Я фронтовий дипломат», казав на початку 1992 року Геннадій Удовенко. Йшлося про те, що за радянської доби він працював на дипльоматичному вістрі непримиренних систем – ув ООН у Женеві, Нью-Йорку.
Але від щойнообраного президента Кравчука отримав оферту їхати до киргизького міста, яке до вересня 1991 року називалося столиця Фрунзе. От, мов, будуй з нуля (у повному сенсі) українське посольство, яке було там вдивовижу, наче гуцульська колиба у пісках Сахари, й очолюй!
– Я ж фронтовий дипломат!.. – благав змилуватися донедавна постійний представник УРСР при ООН. Мовляв, мені на західні рубежі було би до снаги з моїм досвідом і для України корисно, а не казна де в Азії.
Кравчук змилувався й ухвалив по-єзуїтськи: відправив найдосвідченішого українського дипльомата все ж таки на Захід – за 400 км од Львова, послом до Варшави…
Пана Удовенка, людину напрочуд добру й фахову, не любив не лише комуніст Кравчук, а й батько олігархату Кучма, ні риба ні м’ясо Ющенко та батько паханату Янукович. Найвищої нагороди так і не здобув, навіть посмертно. На всі звернення громадськости дати Героя президенти чхати хтіли.
…Чимало випадків я знаю паскудного й підлого ставлення високих владців до Геннадія Йосиповича Удовенка, голови Народного Руху з 1999 року.
Мене вражала, як Велика (у прямому сенсі слова) людина могла зносити образи, зради та зневаги колег і хазяїв Банкової, але жадного разу Велика Людина не обурювалася на кривдників. Ба, публічно!
Історій у мене багато…
Роблю висновок, коли руйнується дипльоматична служба, то втрачається повага. До держави.
Політес – велика річ. Політес – це повага й дотримання високих правил.
Політесу, його улюблене слово, пан Удовенко вчив і сам дотримувався завжди, щоби не бути посміховиськом ув очах сучасників та істориків.
_______
Що хтів я цим сказати?
Лиш одне: Клімкін і Зеленський знайшли один одного, два огірки з однієї діжки…
Дмитро Понамарчук, фейсбук, sprotiv.org