RSS

Тимошенко призначила російського політтехнолога Канавіна на Інтер “смотрящим” за теленовинами

сентября 22, 2009

На каналі «Інтер» – кадровий переворот. 4 вересня з нього “за згодою сторін” пішли генерального продюсера Ганну Безлюдну. Через кілька днів з тим же записом в трудовій книжці звільнилася низка топ-меджерів. В тому числі Антон Нікітін, керівник продакшн-компанії з нудною назвою «Національні інформаційні системи». Насправді ця компанія виконує одну з найважливіших ролей: вона виробляє програми-новини для всіх телеканалів, що входять до Іnter Medіa Group. 7 вересня з’явилася інформація, що новим «керівником новин» на «Інтері» стане росіянин, політичний оглядач телеканалу РТР Ілля Адольфович Канавін. Автор і виконавець низки підлих інформаційних провокацій проти України, Грузії та Польщі.

Іноземний консультант, провокатор (і шпигун?)

Насправді вийшло трохи інакше: на зборах колективу новинної служби «Інтера» Ілля Канавін був представлений не як керівник, а як консультант – мовляв, допомагатиме робити новини.

Канавін повідомив сайтові «Телекритика», що до своїх безпосередніх обов’язків приступить 20 вересня. Втім, джерела на «Інтері» говорять про інше: Канавін буде не консультантом, а фактичним керівником служби новин, і до виконання своїх обов’язків він приступив вже. За чутками, така ситуація триватиме – як би ви думали доки? Правильно, до кінця виборів.

Перед президентськими виборами “Інтер” бере в штат фахівців на кшталт Гебельса

То хто ж такий цей незамінний для «Інтера» росіянин? Серед журналістської тусовки в Росії Канавін – людина заслужена, авторитетна і наділена довірою особисто Владіміра Владіміровіча Путіна. Довіра ця матеріалізована в державних відзнаках: в 2006 році Канавін був нагороджений медаллю ордену `За заслуги перед Отечеством` I ступеня, а в 2008 отримав подяку президента та уряду Росії.

На РТР у програмі «Весті» Канавіну довіряли найважливіші задачі: вести (точніше, стежити за виконанням сценарію) спілкування Владіміра Путіна з народом.

«Мы на КамАЗе, мы прямо перед главным сборочным конвейером, здесь машины, здесь в, том числе, пожалуй, лучший грузовик в мире – это грузовик команды “КамАЗ-Мастер”, которые выграли “Париж-Дакар” и сделали это в шестой раз. И эта машина, Владимир Владимирович, вам знакома не только поэтому, что вы сидели за рулем этого болида» – з цієї преамбули Канавіна просто стікає єлей підлабузництва перед Головним Автомобілістом Країни В.В. Путіним.

А трохи згодом на цій прямій лінії прозвучить інше питання. «Я Голусани Гарри Ашотович, проживаю в Челнах более 30 лет, приехал сюда из Абхазии. Там у меня сегодня проживают родители, брат. Неделю назад я был там и не понаслышке слышал, что там напряженка. Значит, люди ждут войну. Нельзя ли Абхазию принять в состав России? Ведь с нами хотят быть и Южная Осетия, и Приднестровье. Значит, референдум проведен в Косово. Признали. А чем хуже Абхазия?»

2005 рік, Ілля Канавін веде телеміст з Путіним із села Головчіно на кордоні з Україною.
Путін заявляє: “недопустимо, когда два братских народа разделены”

І Путін відповідає – грузини готуються застосувати щодо Абхазії силу, і Росія має намір «не допустити кровопролиття». Натяк досить прозорий – буде війна. Але – увага – пряма лінія, де «народ» через посередництво Канавіна цікавиться у Путіна перспективою відторгнення в Грузії частини територій, відбувся в 2006 році. Тобто, ЗА ДВА РОКИ ДО ВІЙНИ у серпні 2008 року. Вже тоді Росія активно готувала до цього суспільну думку. І Ілля Канавін був серед головних виконавців пропагандистського промивання мізків російських мас.

Боєць антиукраїнського фронту

Найбільш свіжий «перл» Канавіна – сюжет у програмі «Вести недели» на телеканалі «Росія», приурочений до початку радянсько-німецької війни. У ньому автор стверджує: поляки, так само як і німці, винні в розв’язанні Другої світової війни. Мовляв, поляки пропонували німцям разом напасти на СРСР, а японцям – відкрити другий фронт.

У відповідь МЗС Польщі звинуватив Москву в спробі фальсифікувати історію та переласти вину за розпалювання війни з хворої голови на здорову. Влада Росії скандал проігнорувала. А через кілька місяців ті ж самі тези про «співучасть поляків», які в якості «пробного каменя» пройшли в сюжеті Канавіна, дружно тиражували практично всі російські ЗМІ.

Втім, цей сюжет блідне в порівнянні з тим, що Канавін видавав в ефір з приводу України. Один з сюжетів від 8 березня минулого року названий просто й зрозуміло навіть останньому російському люмпену: Украина чествует фашиста-палача.

«Переписанная история и обыкновенный фашизм. Торжества на западе Украины. Во Львове под бравурные марши раздают награды доживающим свой век командирам Повстанческой армии. На знамени тех, кто забыл о сотнях тысяч уничтоженных украинцев, поляков, евреев, – имя Романа Шухевича. Из палача они делают героя.»

А далі – повний набір пропагандистської брехні про Шухевича. Про есесівський чин гаупштурмфюрера і два Залізні хрести (насправді ні того, ні того Шухевич не мав – це доведено і сумнівам не підлягає). Про “тисячі убитих євреїв”, у смерті яких нібито винуваті бійці “Нахтігалю” (німецькі судові органи неодноразово доводили, що розстріли у Львові виконували підрозділи СД, до яких Нахтігаль не мав жодного стосунку). І так далі і тому подібне.

А ось свіжіша (і за виконанням – 24 серпня 2009 року, і за інформаційним приводом), але не менш смердюча провокація – сюжет Іллі Канавіна про нібито участь українців у російсько-грузинській війні на боці Грузії. Тут переказувати нічого не треба – краще подивитися на власні очі.

Наведемо тільки висновок, начитаний Канавіним на фоні кадрів із літаками та вуличними перестрілками:

Украинские националисты всегда там, где хоть кто-нибудь стреляет в русских, и не важно, по какой причине. Но факт участия в боевых действиях кадровых офицеров украинской армии – это часть государственной политики соседней страны.

Ось так – не більше і не менше. Інакше, як ніж розпалюванням міждержавної та міжнаціональної ворожнечі за допомогою зумисної брехні, таку “журналістську творчість” Іллі Адольфовича важко назвати.

Виникає резонне запитання – навіщо телеканалові “Інтер” знадобилася людина, професійними якостями якої мав би опікуватся не відділ кадрів телекомпанії, а Служба безпеки України. Про це – в другій частині статті.


Іван Мельник, За Україну

959 переглядів

Комментариев нет

No comments yet.

RSS feed for comments on this post.

Sorry, the comment form is closed at this time.

ТАКОЖ ПО ТЕМІ

ОСТАННІ РОЗСЛІДУВАННЯ


БанкИск - Сообщество обманутых банками клиентов
Украина онлайн статистика Спротив. Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям