Міністерство аграрного віджиму
мая 30, 2014
Особисто я шокований тим, що багато відверто корупційних ініціатив в сфері АПК попереднього уряду все ще не тільки живі, але й доводяться до нового абсурду. Окрім цього, як і раніше, аграрії скаржаться на практичну бездіяльність того, хто повинен був бути їх основним лобістом.
Спитайте в будь-якого аграрія, чи відчув він за останні п’ять років на собі хоч якусь допомогу від Міністерства аграрної політики? Мабуть, 99% відсотків відповість: «ні, лише проблеми та пряму шкоду». Із зміною міністра, схоже, мало що змінилося (нагадаю, у кінці лютого 2014 року Миколу Присяжнюка, що наразі перебуває у розшуку за розтрату майна в особливо великих розмірах, змінив Ігор Швайка).
Непопулярні та потенційно корупційні ініціативи
Нещодавно уряд підняв фіксований сільськогосподарський податок в 5,7 разів. Також уряд запровадив неповернення ПДВ при експорті зерна та насіння соняшнику, що, з економічної точки зору, означає запровадження експортного мита в 16%. Відстояти інтереси аграріїв міністерство не спромоглось.
Мало того, новий законопроект N4858, зареєстрований радником міністра аграрної політики депутатом Олександром Мирним та його колегою Ігорем Мирошниченком, яким пропонується введення 3% експортного мита на соняшникову олію, неприємно вражає. Автори мотивують цей законопроект намаганням захистити виробників насіння соняшнику.
Проте, рентабельність виробництва соняшникової олії не є високою – біля 8%. Тому, при введенні експортного мита на олію закупівельні ціни на соняшник впадуть, адже переробники будуть змушені перенести затрати на сільгоспвиробників.
Таким чином, замість підтримки сільгоспвиробників законопроект, у разі прийняття, матиме зворотний ефект: він ще більше вдарить по аграріях, які й так постраждали від вкрай низьких цін на зерно сезону, що минає. Законопроект сміливо можна було б назвати «щодо віджимання в аграріїв мільярду гривень».
Окрім запровадження нових мит, є й інші яскраві ініціативи радника міністра: наприклад, «блискуча» ідея через законопроект N4779 вивести сільськогосподарську продукцію з-під дії закону про державні закупівлі. Йдеться про ласий шматок: за даними http://z.texty.org.ua, з 2008 по 2014 рік держава витратила біля тридцяти мільярдів гривень.
До цього долучилась реанімація ідеї корпоратизації Аграрного фонду та надання йому свіжого вливання – 5 млрд. грн. Так, 18 квітня МінАПК прийняло рішення про випуск облігацій на відповідну суму.
Навряд чи збігом є також поява 28 квітня у Верховній Раді законопроекту N4787, яким пропонується повернутись до ідеї попереднього уряду про перетворення Аграрного фонду із державної установи у публічне акціонерне товариство.
Перетворення в ПАТ дозволяє Аграрному фонду відмовитись від обов’язкового обслуговування в Державній казначейській службі, натомість відкрити рахунок в комерційному банку та вільніше розпоряджатись власними коштами. Додаткові 5 млрд. грн. відкривають перед фондом нові фінансові можливості, а запропоноване радником міністра виведення операцій Аграрного фонду з-під дії Закону «Про державні закупівлі» надає безпрецедентну свободу у встановленні ціни операцій.
Мені важко уявити, що чинний міністр є не в курсі даних ініціатив, особливо коли йде мова про його наближеного радника та про специфічні реформи підпорядкованих його міністерству структур.
Ігор Швайка наразі намагається активно знайти застосування вже непотрібним державним органам. Так, 12 травня 2014 року міністр заявив, що «Держсільгоспінспекція може бути своєрідним „аграрним ФБР“ у системі Мінагрополітики».
Однак потреба у ліквідації Держсільгоспінспекції стала ще більш актуальною після нещодавнього скасування сертифікатів якості зерна, видача яких складала основну діяльності цього органу. Швайка, до-речі, зі скасуванням сертифікатів, що відстоювали усі без винятку аграрні асоціації, не погодився, сказавши, що: «сертифікація повинна бути».
Міністр публічно доручив Держсільгоспінспекції здійснити проведення «аудиту земель… з метою виявлення використання об’єктів за нецільовим призначенням». Останній раз, як Держсільгоспінспекція «бавилась в ФБР» та перевіряла законність використання земель, то дуже роздратувала працівників київських кіосків. Працівники МАФів були надзвичайно здивовані, що державний орган у сільському господарстві має право перевіряти законність використання земель у столиці.
Стара команда
Усім новим/старим ініціативам навряд чи варто дивуватись. Адже на своїх посадах залишились усі заступники колишнього міністра Миколи Присяжнюка.
Нещодавно звільнили з посади голову Держветфітослужби, залишивши за старшого першого заступника Вадима Симонова, у якого нещодавно при обшуку гучно вилучили 1,7 млн. дол. та 1,2 млн. грн.
До керівництва Держсільгоспінспекції повернули Миколу Поєдинка, який наказом Віктора Януковича в 2010 році уже призначався на цю ж посаду. Заступник його, звичайно, залишився незмінним.
От тільки в керівництва Держземагенства свіже лице – свободівець Сергій Рудик. Перший заступник також наразі незмінний.
Таким чином, старі кадри продовжують стару політику. Міністр АПК, замість діалогу з аграріями та намагання вирішення проблем галузі воліє за краще діяти автономно та доводити до абсурду сумнівні проекти попереднього уряду. То ж, виникає питання: навіщо ми взагалі маємо утримувати таке міністерство?
Чого хочуть аграрії
Аграрії, як і решта країни, хочуть змін. Їм остогидлі величезні розтрати державних коштів на непотрібні проекти та установи. Аграрії хочуть бачити нові обличчя з надією, що чиновники більше не займатимуться корупцією. Аграрії хочуть дерегуляції, оскільки це означає ліквідацію корупційних схем.
Аграріям також набридло дивитись на надмірні витрати на непотрібні державні апарати та розтрати мільярдів доларів китайських кредитів. Аграрні асоціації подали пропозиції щодо зменшення надмірного бюджету МінАПК принаймні на 2,7 млрд. грн., включаючи ліквідацію Держсільгоспінспекції. Продаж активів неефективних державних підприємств, що підпорядковуються міністерству (а таких декілька сотень), зокрема таких установ як ДПЗКУ, «Украгролізинг», «Укрспирт» тощо, може принести державному бюджету біля 10 млрд. грн. Передача земель та приміщень НААН в оренду на ринкових засадах принесе ще близько 1 млрд. грн. (приміром, згідно звіту НААН за 2012 рік приміщення Академії здавалися в оренду за заниженою ціною у 24 грн. за м2). Україна може також генерувати щонайменше 2 млрд. грн. додаткових доходів, якщо вона оптимізує процедури оренди сільськогосподарських земель державної власності.
На жаль, замість економії бюджетних коштів, люстрації та подання антикорупційних законів міністр, схоже, зайнятий сумнівними ідеями попереднього уряду та пошуком застосування уже не потрібним органам.
Як і раніше, ми бачимо ті самі обличчя на чолі головних аграрних «кормушок». На жаль, зміни, які зробив в аграрному відомстві пан Швайка за майже 3 місяці свого головування, аграрії називають лише косметичними. При цьому у Верховній Раді продовжують реєструватись законопроекти із відверто корупційними схемами.
Мар’ян Заблоцький, фінансовий аналітик, Національне бюро розслідувань України
