Для чого Порошенко їздив в ОАЕ, якщо ця країна є не виробником, а найбільшим покупцем зброї
февраля 25, 2015
Перше чим цікавляться — чи не «оппустили» нашого Президента еміратці рівнем зустрічі (повідомлено про зустріч зі спадковим принцем, який є і заступником верховного головнокомандуючого ОАЕ).
Візит до ОАЕ анонсований, як робочий. Відповідно до протокольної практики робочий візит є найнижчою категорією (за винятком приватного) візитів.
Вони здійснюються тоді, коли іноземний лідер прибуває на короткий час з однією-двома конкретними цілями. В даному випадку мова йде про те, що
Президент України прибув до ОАЕ не з метою налагодження двосторонніх відносин, а для участі у міжнародній ярмарці озброєннями — з робочим візитом. В такому разі зустрічей з керівництвом держави могло і взагалі не бути. Тому ніяких проблем у тому, що Порошенко не зустрівся з лідером цієї держави немає. Зустріч з другою особою — для такого типу візитів, з протокольної точки зору, цілком достатньо. З політичної — інша справа. Але тут треба розуміти, що цими днями через згадану виставку озброєннями в Еміратах могла перебувати величезна кількість глав держав, урядів, міністрів тощо. Еміратська сторона цілком могла дозволити собі вибудувати певну систему пріоритетів. І тут зрозуміло, що Україна, не будучи ні традиційним близьким партнером і союзником, ні навіть країною мусульманського світу, не може належати до числа пріоритетних партнерів ОАЕ.
ому не варто посипати голову попелом. Зустріч з наслідним принцем за цих обставин — це цілком нормально.
Трошки смішно щоправда виглядають дитячі хитрощі президентської прес-служби, яка акцентувала увагу на тому факті, що співрозмовник нашого президента є ще й заступником верховного головнокомандувача ОАЕ. Це, напевно, щоб підкреслити «воєнний» характер візиту і загалом обстановки. Але тут нас важко в чомусь переконати.
Виставка озброєнь в ОАЕ є однією з найвизначніших подій в зброярській темі щодва роки. Для фахівців, торгівців та покупців зброї — обов”язковий для участі захід. Для глав держав — ні. Просто тема торгівлі зброєю є достатньо делікатною та чутливою, а візити високопосадовців — це зайвий шум. Звичайно, залежно від потреб, глави урядів і держав цілком можуть брати участь в цій та інших подібних виставках. Але робиться це, як правило, саме тоді, коли потрібно привернути увагу до якоїсь власної перспективної новинки. Одним словом, контракти на поставки зброї і озброєнь глави держав, звичайно ж, не підписують, але рекламувати якісь вітчизняні розробки можуть.
Сказати, що в України є щось у сфері озброєнь принципове нове, важко. Офіційні повідомлення говорять про те, що Україна представила в ОАЕ: «натурні зразки броньованої техніки «Дозор» та БТР-3Е1 і різних видів протитанкових ракет (зокрема «Стугна», «Комбат»), протитанковий ракетний комплекс «Скіф», керований артилерійський снаряд «Квітник», гармату ЗТМ-2, радіолокаційну станцію Дельта, макет корвету «Гайдук», артилерійській катер «Гюрза», плавдоки. Також представлені макети літаків «Антонов», бронемашини «Барс», танку БМ «Оплот» та БТР-4, станція РЛС «Кольчуга-М»».
Як на мене — нічого нового. Приємно також, що серед того, що Україна намагається продавати у світі є і катери «Гюрза», які, як відомо, виробляються на заводі «Ленінська кузня». Це добре, коли «те, що вигідно Форду, вигідно Америці».
Але вирішив Президент порекламувати вітчизняний ВПК — то й добре. Блага справа. Єдина проблема в тому, що успішно продаватися, як правило, можуть лише ті види техніки і зброї, які стоять на озброєнні в країні-виробнику.
Ну, і звичайно, які засвідчили свою ефективність.
Це звичайно не стосується візиту до ОАЕ, але першочерговим клопотом Президента в нинішніх умовах, мало би бути не продаж українських озброєнь закордон, а масове їх постачання Збройним силам України та ефективне використання на полі бою.
Наскільки успішним був візит в плані продажу українських озброєнь закордон говориться мало (що загалом правильно). Говориться, що «українські підприємства-виробники підписали декілька важливих контрактів на десятки мільйонів доларів, які допоможуть нам залучити валюту в країну і, в той же час, дадуть необхідні ресурси для підвищення можливостей української армії, прискорення проведення модернізації та залучення найкращих виробників для забезпечення оборонної стратегії».
Це, до речі, ставить під сумнів активно поширювану, слід вважати, напівофіційними політологами і експертами тезу про те, що візит в ОАЕ був успішний з точки зору закупівлі американських озброєнь. З наведеної вище цитати (з ФБ-сторінки П.Порошенка) можна зробити висновок, що мова йде про продаж українських озброєнь або, можливо, ще й спільне виробництво чогось в Україні.
Думка про те, що ОАЕ стане воротами, через які в Україну піде американська зброя, поки що викликає у мене скепсис. Перш за все, будь-які схеми поставок американської зброї в Україну можуть обговорюватися і погоджуватися лише після прийняття політичного рішення очільником Білого Дому. А він поки що свого слова не сказав.
Попри наявність інформації, що ОАЕ «щось починає виробляти» чи то самостійно, чи то за американськими ліцензіями, загадкові натяки про те, що в ОАЕ Порошенко підписав чи то угоди, чи то контракти і вирішив питання про поставки новітнього озброєння в Україну, наразі розбиваються об простий статисничний факт — впродовж останнього десятиліття ОАЕ є одним з найбільших у світі покупцем озброєнь. У рейтингах тих, хто виробляє і продає, ОАЕ поки що не займає верхні позиції.
Цікавою є згадка про якісь «броньовані автомобілі, що вже надійшли з ОАЕ в Україну». Цікаво, бо вище я вже наводив цитату про те, що саме бронеавтомобіль «Барс» і модернізовані БТРи ми рекламували. То, що ж ми робимо — закуповуємо чи виробляємо ці бронеавтомобілі? Що краще — купити чи витрати ці ж гроші розвиток власного виробництва? Будемо розбиратись далі.
А «документ про військово-технічну співпрацю між Україною та ОАЕ», який підписав Муженко, — це рамкова угода, а не контракт.
Тому хочеться вірити в слова Порошенка про те, що «ми уклали та визначили терміни постачання для українських Збройних Сил необхідних оборонних засобів». Але ми пам”ятаємо, що і статус основного партнера поза НАТО вже отримували, і вугілля з ураном з Австралії везли. Тому поживемо — побачимо.
Богдан Яременко, Національне бюро розслідувань України
